Зачем мне тленная, земная слава,
Когда небесной славой я полна?
Зачем мне мир с греховною усладой,
Когда святою радостью пьяна?
Зачем мне золото и блеск нарядов,
Когда в себе Сокровище ношу?
Зачем мне исполнение обрядов,
Кода свободой Истины дышу?
Зачем мне зависть к чьим-нибудь успехам,
Приобретений жажда мне зачем,
Когда Голгофских совершений эхо
Мою судьбу обогатило всем?
Зачем мне сомневаться и страшиться
Врага души иль обстоятельств дня,
Когда могу я в трепете молиться
Пред Властелином бури и огня?
Зачем впадать мне в ропот и смятенье,
Когда болит и умирает плоть?
Как забывать, что Бог всего творенья
Меня Своею дочерью зовёт?
Владением вселенским обладаю:
Мой вечный Дом –в надзвёздной вышине.
По золоту жемчужными вратами
Входить и выходить в том Царстве мне.
И как не петь, когда сердечной верой
Решён важнейший, жизненный вопрос?
Как не испытывать покой без меры,
Когда мой Господин- Иисус Христос?!
Анна Лукс,
Ванкувер, США
С Господом 25 лет. Пишу стихи и прозу. Имею 30 (книг) христианских изданий СТИХОВ И ПРОЗЫ . Люблю Спасителя. Ожидаю пришествия. Моя Жизнь - Христос, и смерть желаю встретить как преобретение. Да утвердит и укрепит меня мой Бог!!
сообщение: В издательстве "Миссия спасения" вышли мои книги -христиаская проза. Можно их посмотреть по этому адресу: https://spasenie.org/catalog Благословений всем!!! Вышли новые книги в Канаде. Можно заказать по почте : altaspera@gmail.com
Прочитано 3999 раз. Голосов 6. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Анна, приветствую тебя, сестру по Вере! Читаю твои стихи и они находят созвучие в моём сердце, ободряют, дают радость общения в духе...В это последнее время, в котором мы живём, твои стихи - маяк, указывающий путь; родник с прозрачною водою, текущий из сердца, очищенного Христом. Их хочеться читать и учитъ наизусть, их хочеться жить! Благодарю Бога за твой Дар.
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
