Как только душа человеческая осознает себя, она обязательно узнает, что каждый момент ее жизни является созидательным как "на внутреннее", так и "на внешнее".
И, если она ответственна за творение, то она ответственна и за каждый момент своей жизни.
Знаете, в жизни ничто не проходит впустую. Какими бы безнадежными или несчастными ни были условия, для человеческой души жизнь никогда не потеряна, не потрачена впустую, потому что существует созидательная сила Бога, действующая во всех ее движениях, в каждой мысли, в каждом чувстве!
Ведь душа человека всегда создает что-то, всегда созидает.
Просто нужно лучше узнать свою душу.
***
Как чист и строг лазурный купол неба,-
Миров основа, «чаша бытия»…
Ты шанс имел, но только счастлив не был.
Похоже, зря коптил, такие, брат, дела…
Не вырвался вперёд и не остался сзади.
Середнячком шагал, почти всегда в строю.
Писал не к Анне Керн, не воспевал Саади,
Но ты успел сказать: «Я так тебя люблю»…
И, значит, всё - не зря, всё было не напрасно!
Смотри, как чист и строг лазурный небосвод.
Судьбу не упусти, и будет жизнь прекрасна!
Спеши за ней, беги, давай, сейчас, вперёд!!!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
